Не пропустите возможность порадовать себя этой зимой! Не пропустите возможнос...

Не пропустите возможность порадовать себя этой зимой! Не пропустите возможнос...:

'via Blog this'

Не пропустите возможность порадовать себя этой зимой! 

Важное событие еще не наступившего Нового Года, только для медиков! 
Winter Medical Holliday – c 22 по 27.01. 2017 Будапешт-Вена-Прага-Закопане. 

ссылка - Смотреть в группе ВКонтакте:

*

Перекладена копія документа "Биосенсорные патчи Leaf для борьбы со стрессом и тревогой" - Google Документи

Перекладена копія документа "Биосенсорные патчи Leaf для борьбы со стрессом и тревогой" - Google Документи:

Біосенсорні патчі Leaf для боротьби зі стресом і тривогою

Багато досліджень пов'язують стрес з хворобами, передчасним старінням. Він також стає причиною фізичних і душевних захворювань. Люди, які хочуть прожити довге і щасливе життя, починають займатися спортом, переходять на правильне харчування. Одне нове приховане переносна пристрій, представлений на Kickstarter, призначене для того, щоб попереджати носія про рівень стресу і допомагати з цим стресом боротися. Розумний біосенсорний патч Leaf розроблений, щоб ініціювати заспокійливі вправи, коли серцевий ритм і дихання показують підвищення рівня стресу.

Всі кращі фітнес-трекери вимірюють кількість биття серця в хвилину. Однак, ці вимірювання потрібні для фокусування на фізичної активності і кількості спалюваних калорій, а ніяк не на настрої і рівень тривожності носія. Та й останні дослідження ставлять під сумнів точність показань сенсорів девайсів, одягнутих на зап'ясті.

У розумного патча Lief інший напрямок. Під гнучким силіконовим корпусом знаходяться гіроскоп і сенсор-ЕКГ, обидва розроблені під запис рухів і биття серця з точністю до мілісекунди. Патч кріпиться на тіло, поверх грудної м'язи, щоб бути якомога ближче до серця. Це дозволить отримувати більш точні дані.

Leaf допоможе сфокусуватися на індивідуальній варіабельності серцевого ритму - часу між сердцебиениями - і її зв'язку з дихальними циклами (швидкістю і послідовністю). Коли відзначається стрес, патч ініціює вправи з біологічним зворотним зв'язком. Пара моторів починає тихо вібрувати за принципом дихання носія курсом в три хвилини. Розробники заявляють, що такі вправи поліпшують варіабельність серцевого ритму аж на 140 відсотків.

На додаток до дихальних вправ, що допомагають заспокоїтися, патч Leaf допомагає відслідковувати потенційне підвищення рівня стресу завдяки супутньому додатком на Android або iOS. Дані передаються по Bluetooth,відображаються в форматі графіків. Ті, хто добре знайомий з щоденниками настроїв, зможуть ідентифікувати свої персональні показники з думками, настроєм і ситуаціями.

Незважаючи на те, що запускається Leaf при підвищенні рівня стресу, користувач може вибрати один з чотирьох режимів для простої тренування свого дихання. Вбудована батарея Leaf протримається на одному заряді тиждень. Щоб її повністю зарядити, досить буде на годину підключити її по USB-кабелю.

Кампанія на Kickstarter всього за три дні зі старту зібрала 91% від мінімальної суми. Попереду ще більше місяця на збори. Найперші інвестори можуть урвати один патч за 179 $ з зарядним кабелем в комплекті. Якщо все і далі пройде за планом, відправка почнеться в липні 2017 року.

'via Blog this'

Порошенко, прєдпрєімчивий ти наш...

Вікно в Юропу(((

Чому 1 грудня - великий День новітньої історії України - Google Документи

Чому 1 грудня - великий День новітньої історії України - Google Документи:

Чому 1 грудня - великий День новітньої історії України

1 Грудня 2016

Після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року ЖОДНА країна світу не визнавала Україну незалежною державою. А без міжнародного визнання будь-яка країна не може брати участь у міжнародних стосунках та забезпечувати свої національні інтереси, насамперед безпекові. Та й наш історичний досвід свідчить, що однією із головних причин втрати Україною державності внаслідок поразки у війні із Росією 1917-1920рр., було її невизнання провідними державами світу, і, як наслідок, ненадання ними допомоги УНР в боротьбі із більшовицькою Росією.

І так тривало аж до 1 грудня 1991 року, поки не стали відомі результати Всеукраїнського референдуму, де 90,3% громадян України сказали «Так, ми підтверджуємо Акт проголошення Незалежності», прийнятий Верховною Радою першого скликання. Саме Референдум показав, що справжнім джерелом Української незалежної держави є не кулуарні домовленості представників окремих політичних сил, а суверенна воля українського народу. Результати Референдуму стали вищою формою лігитимізації Акту проголошення незалежності. Тому ніколи не по зубах ворогу буде нас завоювати.

До речі, в Криму сказали "Так, підтримуємо Акт проголошення незалежності" 54,2% громадян, в Севастополі – 57,1%, а в Донецькій і в Луганській областях - 83,9%., в Житомирській області - 95,1%, в Івано-Франківщині - 98,4%, в Львівщині – 97,5%, в Харківщині – 86,3%, на Запоріжжі – 90,7%, в Одещині - 85,4%... Не було в Україні жодного міста, села, ні будь якого населеного пункту, де б голоси «Так» були б в меншості. Таким чином громадяни України за результатами Референдуму, навіть не знаючи того, виконали всі жорсткі формальні юридичні вимоги, які тоді діяли відповідно до закону СРСР про порядок виходу (чи як тоді сумно жартували «невиходу») союзних республік із складу СРСР. Згідно із цими вимогами мало проголосувати «Так» не менше двох третин від тих, хто мав право голосу (це сталося); якщо у складі республіки є автономія, то там мало бути не менше половини «Так» (Кримська автономія проголосувала 54,2% «так») та інші вимоги, які були теж повністю виконані. Разом із фактом такого потужного волевиявлення українських громадян, ці формальні ознаки теж мали значення для подальшого міжнародного визнання України.

І вже зразу ж після грудневого Референдуму, фактично в ніч з 1-го на 2-е грудня Україну як самостійну незалежну державу визнали Польща і Канада. В той же день (2 грудня) в Брюсселі міністри закордонних справ країн-членів ЄС ухвалили «Заяву про Україну». Проте там не йшлося про негайне визнання України як держави – ЄС виходив із презумпції одночасного існування і СССР і України як окремих держав, але зайняв вичікувальну позицію щодо моменту юридичного визнання України. На аналогічній позиції стояли і США.

Та незважаючи на невизначеність позицій ЄС і США, в період із 3 грудня до 21 грудня 1991 року нас визнали: Угорщина (3 грудня), Литва, Латвія, Росія (4 грудня), далі – Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль (19 грудня), Швейцарія, Казахстан (21 грудня).

Читайте також: Грудневий референдум як найвища форма легітимізації державної незалежності

Особливе значення для процесу міжнародного визнання України мав факт підписання 8 грудня 1991 року в Мінську Заяви глав держав-засновників СССР та їх звернення до світу, де констатувалося, що «Ми, Республіка Білорусь, Російська Федерація, Україна, як держави – засновниці Союзу ССР, що підписали Союзний договір 1922 року, констатуємо що Союз ССР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припинив своє існування».

Згодом 25 грудня 1991 року на З’їзді народних депутатів СССР, перший і останній Президент СССР Міхаїл Горбачов склав із себе повноваження, підписавши відповідний Указ, і сам З’їзд, як вищий законодавчий і представницький орган СССР, теж припинив існування. До речі, цікавий факт, яким поділився колишній Суддя Конституційного Суду України Віктор Шишкін – виявляється Російська Федерація ще 12 грудня 1991 року прийняла окремий Закон «Про ДЕНОНСАЦІЮ договору про створення СССР». Денонсація – це найвищий рівень розриву, ліквідації стосунків і наслідків, чого навіть Україна, до речі не зробила, хоч і жаль. Та це стосовно російських розмов «о самой большой геополитической катастрофе 20 столетия», та зазіханні Росії на українські землі, на що вона навіть за власними формальними ознаками із 1991 року не має жодного стосунку, як, до речі і на спадкоємність колишнього СССР, наприклад в ООН.

Таким чином 25 грудня 1991 року Союз ССР припинив своє існування і де факто і де юре.

Читайте також: Таємниці Біловезької пущі

В той же день, 25 грудня 1991 року, США офіційно визнали Українську державу. Після визнання США, нас офіційно одна за одною визнали такі впливові держави як  Німеччина (26 грудня), Франція (27е), Італія (28е). Великобританія (31е). До кінця грудня 1991 року Україну також визнали Китай, Японія, Бразилія, Фінляндія, Данія…. і до кінця 1991 - всі країни НАТО і ЄС, а до кінця січня 1992-го більше 90 країн світу.

Схиляю голову перед мудрістю трьох українців, народних депутатів першого скликання Верховної Ради, безпосередньо причетних до подій відновлення Української незалежності. Перед  Левком Лук’яненком, який переконав депутатів Народної Ради (антикомуністичної опозиції у Верховні Раді) голосувати 24 серпня 1991 року насамперед не за заборону КПСС, а за проголошення Незалежності. Перед Ігорем Юхновським, який всупереч думці великої кількості членів Народної Ради тоді 24 серпня 1991 року зумів твердо і спокійно переконати всіх, що обов’язково потрібно виносити питання проголошення Акту незалежності на Всенародний референдум. Перед Степаном Хмарою, який зразу після звільнення із Лукянівського СІЗО 24 серпня 1991 року, куди його запроторили «вірні ленінці» в кінці 1990 року вже в часи першої української демократії, закликав після Референдуму негайно розпустити Верховну Раду, де конституційна більшість складали вихідці із КПСС і насамперед її номенклатури, і провести дострокові вільні парламентські вибори. А вже потім – вибори Президента, бо саме такою мала бути логіка процесу. Комуністична більшість була категорично проти, та менше 20 депутатів Народної Ради його підтримали (Левко Лук’яненко, Яків Зайко, Олександр Сугоняко, Віталій Мельничук, Тетяна Яхеєва, Сергій Семенець, інші). Верховна Рада залишилась у старому складі, партійна номенклатура швидко оговталась і владу не упустила, власне, аж до сьогодні. Тому й «маємо, що маємо», як казав перший Президент, теж обраний 1 грудня 1991 року.

Із все ж, вітаю всіх із цим надзвичайно важливим Днем новітньої історії України!Крім ключового впливу на міжнародне визнання країни, того дня громадяни самі стали засновниками Української держави. І як засновники, вони мають право вимагати від обраних ними управлінців – Президента, Уряду, Парламенту, інших -  діяти насамперед, в суспільних інтересах. І це сьогодні - найважливіше.

незалежна Україна Здобуття Незалежності України незалежність

Інші колонки

2011-08-19 Дмитро Вовнянко

Звичайна провокація

2011-12-01 Сергій Грабовський

Чи справді закривається «проект Україна»?

2011-08-05 Олександр Михельсон

Економпропозиція

2013-01-23 Денис Казанський

Світ симулякрів

2011-11-18 Павло Зуб'юк

Українська мова: зміна статусу і мотивації

2011-06-14 Юрій Макаров

Право бути собою

2011-03-08 Олег Однороженко

Битва за історію. 20 років потому

2010-08-13 Юрій Макаров

Останній прихисток оптимістів

2010-03-26 Петро Таращук

«Нормалізація» українського пацієнта

2009-11-06 Петро Таращук

Ігри Мефістофеля

Отримати передплату на журнал Український Тиждень

Зберегти

'via Blog this'

Ведение|продвижение|раскрутка|оформление|сообществ|групп|Вконтакте |ВК СММ, блоги, продвижение, рерайт, копирайт, продвижение.

Ведение|продвижение|раскрутка|оформление|сообществ|групп|Вконтакте |ВК 

СММ, блоги, продвижение, рерайт, копирайт, продвижение. 

Приветствуем наших потенциальных клиентов! Мы предоставляем услуги по мультиплатформенной раскрутке, продвижению страниц, пабликов, групп, вывод в поиске по вашей теме в ВК, ФБ, Твиттере, Г+, Ютубе, Блоггере, Пине, ОК, ММ.

Показать полностью…

Хронологія розвалу добровольчо-волонтерського руху - Google Документи

Хронологія розвалу добровольчо-волонтерського руху - Google Документи:

Блоги Віталій Тіліженко

Боєць ДУК ПС

 16089

01.08.15 01: 09

Хронологія розвалу добровольчо-волонтерського руху

В Україні на одного козака два гетьмани. Розділяй і володарюй у всій красі. Небажання об'єднуватися стало причиною розвалу добровольчо-волонтерського руху.

Хронологія розпаду добровольчого руху.

Хто був перший, вже й не пам'ятаю.

1.Можливо, "Шахтарськ". Звинуватили в чомусь типу “через вас був Іловайськ”. Розформували.

2.Потім "Донбас", через втрату бійців в котлі, тут же влада підметушилась і все очорнила, створила два "Донбаси", ну нічого, "Донбас" вистояв і воює.

3. Потому за "Айдар" взялися, розкололи на два, оббрехали, розчавили.

Що в цей час думали інші: ОУН - "ми патріоти, ми не мародери, ми розумні".

ПС - "нас багато, у нас підтримка суспільства," Азов "-"у нас Аваков”.

"4. Далі взялися за ОУН - та ж схема: внутрішній розкол на два гетьмана.

Десь на цій стадії кілька осіб на чолі з Семеном намагалися створити раду комбатів і альтернативний Генштаб, але нічого не вийшло, почали комбати відвалюватися, бо більшість з МВС було поставлено Аваковим і ним контролювалися, деякі думали, а  навіщо з владою сваритися, тож  за пряники та  за гроші розвалилося все.

5. "Кривбас" разом з ПС почали душити, бази поруч. на мою думку, їх ще звинувачували в чомусь за Дебальцево.

6. ПС в декілька заходів душили  і ще не кінець, є і внутрішні розколи, Богданові, є Мукачево та багато чого ще

7 . Потім "Торнадо" -  типу кримінальники.

8. Потім наступна атака на "Донбас", базу віджимають, з передка вивели.

9. "Айдар" - наступна атака, вивели в чисте поле без бази.

10. Останній з “крупних”- "Азов" , базу віджимають, з передка вивели.

11. Є ще "Дніпро", про них не знаю. Але легко прогнозувати.

Про волонтерський рух:

Було три великих фонди:

1. Крила "Бірюкова”

2. Народний тил

3. Армія SOS

Я не знаю, ну наприклад, це 50% всієї волонтерської допомоги. Що важливо - багато іноземної допомоги.

Маємо:

1." Крила "Бірюкова створили одного явного лідера і з його подачі заполонили Міністерство оборони шахраями. Ну а сам Фенікс, він же волонтер №1, став статським радником. Ще є Ричкова, ну, та  десь  там же.

2. Народний тил- поки не ясно, але там все  більш демократично: є 3-4 розпіарених персонажа, вони зараз всі одночасно щодня постять хєрь про "блукаючий танк". Тука став губернатором. Ще не списував їх, але яка то фігня, будемо спостерігати.

3. Залишилися з великих - одні на 100% нормальні і перевірені - Армія SOS. Возять на передок, те, що потрібно, а не пральки і сушарки. Якщо бійці маються хернею (типу в тил щось просять, або намагаються продати) - борються навіть з цим, похвально.

Є ще Дейнега, але це окремий персонаж: відки бере і куди витрачає гроші - не повідомляє, і злі язики кажуть, офіс у нього там же, де у Курченко. Тут не ручаюсь, але дуже схоже.

Буркун вічно ллє жовч на правий сектор і добровльцев. Теж мутний тип. До речі, тільки написав, як внутрішні розколи розвалили добровольчо- волонтерський рух, і згадав, що прямо зараз гостра фаза розколу Дорожнього контролю.

Тобто Система взялася за громадські організації та активістів.

Так як Дорожній контроль всім давненько   як кістка в горлі, то з них і почали, сайт їх намагаються закрити через суд. Головний у них Шапошников, поїхав в США і ховається від псів системи. Смаль (адвокат дорожнього контролю), захисника Віти Завірюха теж тягають по судах.

А срач йде між дзіндзя і Шапошніковим. А виграє хто? Правильно - Аваков і система.

Значить, хто там спостерігає зі сторони - готуйтеся.

Рух Чесно, Автомайдан і інші організації відомі.

Скоро за вами прийдуть. Автомайданівці скажуть: "вже приходили". Це правда, це найзапекліша  організація, багато пережила, але система набирає обертів.

А потім підуть за поодинокими активістами, типу мене. Але за мною останнім прийдуть, ще є час, буду поки бешкетувати.

Які ще докази потрібні, що треба об'єднуватися? Не треба чекати, і гадати на кавовій гущі, ти будеш наступним, недоторканних немає.

Цензор.НЕТ> Блоги

'via Blog this'

Коли патрон в патроннику - Google Документи

Коли патрон в патроннику - Google Документи:

Стрічка новин


Sergey Gonchar

20 хв ·
Коли патрон вже в патроннику

Автору кілька разів вдавалося спілкуватися з нашими військовими не в режимі інтерв'ю, а просто «за чашкою кави», і тому склалося певне враження про те, як виглядає ситуація на Сході і в глибині України , в плані можливих активних військових дій.
Важливим є те, що ці люди не вимагають до себе особливої уваги і не піклуються про піар чи чомусь подібному. Тому немає згущення фарб, драматизму і геройства. Загальне враження таке, що армія вже перевалило той рубіж, коли вона була критично вразлива як цілісна структура. Тепер немає страху того, що раптовий удар противника розсіче наші сили і все таке.

Для цього є дві причини. Перша - стосується розвідки. До війни Україна сама себе позбавила розвідки на російському напрямку. Це було закріплено відповідними нормативними актами, забороняється мати агентуру і технічні засоби, для отримання інформації.
Як всім зрозуміло, ситуація змінилася. При цьому, не маючи необхідності організовувати повноважень Служби безпеки України по Україні, а налягаючи на розвідку, росіяни просто не мають уявлення про те, що тепер робить Україна в цьому плані.
Будь це інакше, там уже все було б захоплено і продано. Однак розвідка стала розгортатися в умовах війни і без дурнів. Зрозуміло, що це абсолютно закрита інформація, але судячи з того, що ФСБ видає за шпигунів, справи у них не дуже. Розвідка відразу пішла в справу з бойового, а не на перспективу.

У підсумку, оперативні плани ГШ РФ потрапляють або в той же час, що і нашому військовому керівництву, або з невеликим кроком по часу, в ту або іншу сторону. Російські військові високого рангу цілком усвідомлюють, чим пахне те, що робить їх армія, і багато хто шукає шляхи відступу, а заодно і заробітку.

Так що Шойгу частенько переглядає оперативні дані вже після того, як вони пішли до Києва.
Все це до того, що є розуміння можливих дій противника. Насправді, варіантів настання у росіян багато бути не може з об'єктивних причин. Тому тільки непосвяченим здається, що противник може виводити що завгодно і коли завгодно, в будь-якому місці кордону.
Це далеко не так. Відповідно до цього, вже розроблений ряд заходів і, головне, вже є, ніж ці заходи забезпечити. Коротше кажучи, ЗСУ готові принести занадто великий обсяг печалі противнику, і він вже про це знає.

Тепер ще один момент, все військові заявляють про готовність і великому бажанні вибивати цей цирк з Лугандона. Не далі як вчора на очі потрапив короткий пост бійця про ситуацію навколо Докучаєвська. Там був важливий висновок, який ми повторимо тут. Він повідомив, що місто вже обкладений нашими військами з трьох сторін, причому - все панівні висоти, наші.
За його оцінками, оточення і знищення ворожого угруповання може зайняти близько двох годин, з моменту надходження наказу. Але наказу немає. Приблизно те ж саме говорять військові і з інших ділянок фронту. Але найважливіше те, що на лінії розмежування варто лише дещиця військ, що має мінімум озброєнь.
Найцікавіше варто подалі і постійно чиститься і змащується. Якщо врахувати і це, а також те, що в тилу варто вже дещо інша армія, навіть в порівнянні з тим, що була рік тому, то Україна вже цілком готова швидко вибити противника з Донбасу. Причому, з урахуванням будь-якої реакції РФ на цей захід і з будь-якого напрямку.

Інша справа - реакція місцевого населення. З того ж Докучаєвська люди розповідають про ті дива, цінах та інше, що приніс окупанти. Їм легко порівнювати своє життя з тим, що вони бачать в сусідній Волновасі і робити висновки.

Але така ситуація ще не скрізь. Можливо, це і є головний стримуючий фактор. Напевно, передбачається, що коли ВСУ почнуть рух а російські кадрові - відхід, то «попочленцев» місцеве населення буде розвішувати самостійно і прийшли військам пояснять, що противника охопила епідемія суїциду.
Коли вже стаття була готова, пройшла інформація про початок навчань, які ВСУ проводять уздовж західного і східного узбереж Криму, з ракетними стрільбами. Причому, стрільби будуть проводитися різними типами ракет, в тому числі і ППО.

Але крім того, будуть проведені стрільби і ракетами, з дальністю понад 300 км. Це вже точно не ППО і не «Точки-У». Коротше кажучи, в Кремлі вже почався сеанс діареї. Це ж тільки їх медитації «кримнаш», а більше цього марення нікому не цікавий.
А тепер - планові стрільби і офіційно закрите небо. Припливли! Далі буде тільки веселіше.
Але тим не менше, їх війська поки стоять, впевнено розкладаються і вже ведуть війни один з одним. Це не може не радувати. Чим більше вони самі себе перегризуть ковток, то з меншими втратами піде зачистка. Але і наші війська стоять теж.

А стоять війська - завжди проблема. Там неминуче падає військова дисципліна і воля до перемоги. Грубо кажучи, їм здається, що про них забули і вони тут незрозуміло що роблять. Не всі! Більшій частині нічого пояснювати не треба і не потрібна додаткова мотивація бо вже є особисті рахунки з противником і вони будуть оплачені. Але частина все одно засмучується.
З цієї причини кожен з нас має можливість внести свою маленьку лепту в підняття бойового духу нашого воїнства. Зробити це просто. Не проходим мимо наших бійців, які стоять на вокзалах або десь ще. Беремо для них кави або сигарети або просто шоколадки і тут же вручаємо.
Чи не збідніємо на 20-30 або 100 гривень, а їм буде зрозуміло, що про них пам'ятають не тільки волонтери, а й прості перехожі, прості громадяни тієї України, заради яких вони борються.
Повірте особистого досвіду автора, такі акції принесуть вам більше задоволення, ніж самим військовим.
Вони будуть в легкому шоці, а ви - отримаєте шматочок щастя прямо на місці! Не тягніть, війна вічна не буде.

Лінія оборони.

Facebook © 2016
Русский
Українська
English (US)
Lietuvių Magyar العربية Français



Latviešu(France)
Tiếng Việt Polski

Türkçe

'via Blog this'